Книга Усе своє ношу з собою. Вільям Лендей

Листопад 1975 року. Маленька дівчинка на ім’я Міранда Ларкін повертається додому зі школи й не знаходить мами. Речі Джейн там, де завжди, навіть гаманець на звичному місці в передпокої. У будинку немає слідів боротьби й ознак вторгнення. Перший і єдиний підозрюваний — чоловік Джейн, адвокат із кримінальних справ Ден Ларкін. Блискучий професіонал, він добре знає, як пошити в дурні поліцію. Доказів, які б пов’язували його зі злочином, немає, тож справа так і залишається нерозкритою, про неї забувають… До тієї миті, коли за вісімнадцять років знаходять останки Джейн Ларкін. Розслідування відновлюється, а Міранді і її братам Алексу й Джеффу потрібно визначитися, на чиєму вони боці й чи вірять у те, що їхній батько (не)винний у вбивстві.

Найбільший страх десятирічної Міранди Ларкін — втратити маму — став реальністю. Дівчинка повернулася додому зі школи та виявила, що вдома якось дуже тихо: мами не було, хоча її особисті речі, без яких вона не виходила з будинку, залишилися на своїх місцях. Джейн викрали або їй вкоротили віку? Цю таємницю розкриють за вісімнадцять років, коли знайдуть кістки жінки…
 

Тоді підозра одразу ж впаде на батька сімейства, Дена Ларкіна. Він адвокат, і цілком міг обдурити слідство, адже знав усі тонкощі юридичних процесів. Діти загиблої — Алекс, Джефф та Міранда — категорично відмовляються вірити у те, що батько винний у смерті матері, тому розпочинають своє розслідування.
Багатошаровий сюжет подається із чотирьох ракурсів, а історія розгортається протягом років. Оповідь з кількох перспектив і неспішний розвиток подій сподобається читачам, які цінують поєднання плавного занурення у детективні перипетії з емоційною напругою, що витає у повітрі весь час і не відпускає до останньої сторінки.